Орієнтовний план проведення батьківських зборів
1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).
2. Обмін думками.
3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.
4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.
5. Різне.
Перед проведенням батьківських зборів класний керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти — таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.
Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків.
Класні батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год — 1 год ЗО хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.
Після короткого вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.
Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних питань. Якщо не приділити їй належної уваги, то батьки будуть поспішати, записувати тільки те, що безпосередньо стосується Їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень.
Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв'язують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.
Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.
Анкета для батьків
1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських зборах?
2. Які питання виховання Вас особливо хвилюють?
3. Яку пресу Ви читаєте?
4. Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми класу?
5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?_______________
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?
Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 болів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.
Позначте фрази, які часто використовуєте, спілкуючись з дитиною.
1. Скільки разів тобі повторювати!
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації...
3. Не знаю, що б я без тебе робила
4. І в кого ти такий удався?!
5. Які у тебе чудові друзі!
6. Ну на кого ти схожий?!
7. Ти моя опора і помічник!
8. Ну що за друзі в тебе?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який ти в мене розумний!
11. А ти як вважаєш?
12. У всіх діти як діти, а ти...
13. Який ти у мене кмітливий!
Відповіді 1, 2, 4, 6, 8, 9, 12 — 2 бали;
З, 5,7, 10, 11, 13-1 бал.
Підрахуйте кількість одержаних балів.
7—8 балів
Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає Вас. Ваші стосунки благотворно впливають на становлення її особистості.
10—9 балів
Ви непослідовні у взаєминах з дитиною.
Вона поважає Вас, хоча і не завжди з Вами відверта.
На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10—12 балів
Вам необхідно уважно ставитися до дитини.
Розвиток дитини залежить більше від випадковості, ніж од Вас.
13—14 балів
Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно.Між Вами і дитиною існує недовір'я.
Постарайтеся приділити дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.
Працюючи за тією чи іншою методикою, ви виявили свою відповідність якомусь типу, що вам не зовсім подобається. Вам здається, що це помилка, що у вас не може бути таких результатів. Згадайте в цю мить про механізм психологічного захисту, який відкидає все те, що суперечить сприятливій думці про себе, не поспішайте звинувачувати методику. Вона, звичайно, небездоганна, проте частіше правильно "схоплює" приховані риси, ніж помиляється.Тому треба спробувати одержані результати визнати як такі, що не викликають сумніву, і подумати, що потрібно зробити, щоб виправити становище. Адже відмовитись від об’єктивної інформації, як від хибної легше, ніж наполегливо, завзято, ретельно працювати над собою. Але якщо постійно мати на увазі, що нагородою за цю важку працю буде родинна злагода і психічне (а отже, і фізичне) здоров'я вашої дитини, сили знайдуться.
Відповіді:
А — можу і завжди так роблю (3 бали).
Б — можу, але не завжди так роблю (2 бали).
В — не можу (1 бал).
Підрахуйте бали.
Якщо ви набрали 30 — 39 балів, це означає, що дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно, й можете сподіватися на добрі результати. Сума 16 — 30 балів: піклувати¬ся про дитину — для вас питання першорядне.
Ви схильні до компромісів, які послаблять ви¬ховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.
Менше ніж 16 балів — перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.
Тест 1. "Добра мати... добрий батько... " Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю"
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?
Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50-99 болів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.
Тест 2: «Які ви батьки?»
1. Скільки разів тобі повторювати!
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації...
3. Не знаю, що б я без тебе робила
4. І в кого ти такий удався?!
5. Які у тебе чудові друзі!
6. Ну на кого ти схожий?!
7. Ти моя опора і помічник!
8. Ну що за друзі в тебе?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який ти в мене розумний!
11. А ти як вважаєш?
12. У всіх діти як діти, а ти...
13. Який ти у мене кмітливий!
Відповіді 1, 2, 4, 6, 8, 9, 12 — 2 бали;
З, 5,7, 10, 11, 13-1 бал.
Підрахуйте кількість одержаних балів.
7—8 балів
Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає Вас. Ваші стосунки благотворно впливають на становлення її особистості.
10—9 балів
Ви непослідовні у взаєминах з дитиною.
Вона поважає Вас, хоча і не завжди з Вами відверта.
На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10—12 балів
Вам необхідно уважно ставитися до дитини.
Розвиток дитини залежить більше від випадковості, ніж од Вас.
13—14 балів
Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно.Між Вами і дитиною існує недовір'я.
Постарайтеся приділити дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.
Працюючи за тією чи іншою методикою, ви виявили свою відповідність якомусь типу, що вам не зовсім подобається. Вам здається, що це помилка, що у вас не може бути таких результатів. Згадайте в цю мить про механізм психологічного захисту, який відкидає все те, що суперечить сприятливій думці про себе, не поспішайте звинувачувати методику. Вона, звичайно, небездоганна, проте частіше правильно "схоплює" приховані риси, ніж помиляється.Тому треба спробувати одержані результати визнати як такі, що не викликають сумніву, і подумати, що потрібно зробити, щоб виправити становище. Адже відмовитись від об’єктивної інформації, як від хибної легше, ніж наполегливо, завзято, ретельно працювати над собою. Але якщо постійно мати на увазі, що нагородою за цю важку працю буде родинна злагода і психічне (а отже, і фізичне) здоров'я вашої дитини, сили знайдуться.
Тест для батьків «Чи можете ви?»
1. У будь-який момент залишити всі свої спра¬ви і зайнятися дитиною. 2.Порадитися з дитиною, не зважаючи на її вік. 3. Зізнатися дитині в помилці, якої ви припус¬тилися в ставленні до неї. 4. Вибачитися перед дитиною, якщо ви не праві. 5. Стримати себе, якщо вчинок дитини роз¬дратував вас. 6. Поставити себе на місце дитини. 7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви — доб¬ра фея. 8. Розповісти дитині про повчальний випадок із свого дитинства, який невигідно свідчить про вас. 9. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку. 10. Завжди утримуватися від слів, які боляче вразять дитину. 11. Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в що не втручалися. 12. Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено обра¬зила іншу дитину. 13. Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, забаганка.Відповіді:
А — можу і завжди так роблю (3 бали).
Б — можу, але не завжди так роблю (2 бали).
В — не можу (1 бал).
Підрахуйте бали.
Якщо ви набрали 30 — 39 балів, це означає, що дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно, й можете сподіватися на добрі результати. Сума 16 — 30 балів: піклувати¬ся про дитину — для вас питання першорядне.
Ви схильні до компромісів, які послаблять ви¬ховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.
Менше ніж 16 балів — перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.
Тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат"
1. Чи можете ви сказати фразу: "Я мати (батько). Мені можна пробачити"? Або ж: "Я сказала (сказав), так і буде"?
2.Чи застосовуєте ви фізичні методи покарання дітей?
3.Чи можете ви грубо перервати висловлювання чоловіка (дружини)''
4 Чи приховуєте ви незначні суми від дружини (чоловіка) на дрібні особисті потреби?
5.Якщо ви затримуєтесь на роботі чи можете ви погрозливо вдарити кулаком по столу в суперечці?
6. Чи бувають випадки, коли ви підвищуєте голос на родичів дружини (чоловіка)?
7.Чи можете ви вийти з дому, не попрощавшись лагідно з рідними?
8. З вами в місті живе родич, який захворів. Чи може трапитися так, що ви чомусь не провідали його?
9. Чи вважаєте ви, що у вашої дружини (чоловіка) не повинно бути своїх друзів?
10.Чи дратує вас за певних обставин необхідність довго чекати дружину (чоловіка)?
КЛЮЧ ДО ТЕСТУ
(за кожну відповідь "так" - 1 бал).
9-11 балів - якщо на всі запитання ви відповіли "так» сім’ї процвітає командно-адміністративна система.
8 балів - ще не все втрачено, і в будь-якому віці ще щось можна змінити.
Менше 6 балів - ви схильні до демократизму, хоча дуже втомлені, і Вам необхідний відпочинок. Ви нервові, роздратовані, але рухаєтесь у правильному напрямі. Перевірте себе, почніть нове життя.
Сім простих рекомендацій батькам як покращити спілкування з власними дітьми
• Прислухайтеся до думки Вашої дитини. Поважайте її, пам'ятайте, що Ваша дитина — особистість. Повноцінне спілкування для вас важливе;
• Пам'ятайте: якісна розмова триває не менше 10 хвилин. Говоріть із дитиною особисто або принаймні телефонуйте їй протягом дня. Розпитуйте про важливі для неї речі (душевні переживання, конфлікти в школі, настрої, почуття, емоції);
• Глибоке довірливе спілкування — це свідомий обмін інформацією та емоціями. Співпереживайте дитині. Розказуйте їй про свої емоції та думки;
• Виконуйте свої обіцянки. Обіцяли зателефонувати — телефонуйте, обіцяли допомогти — допоможіть, обіцяли вислухати — вислухайте, обіцяли погратися разом — пограйтеся;
• Запорука взаєморозуміння у спілкуванні — доступність. Говоріть із дитиною зрозумілою для неї мовою;
• Проявляйте несподівані та приємні знаки уваги до своєї дитини. Напишіть смс, надішліть mms, подаруйте диск улюбленого виконавця;
• Пам'ятайте, що Вашу любов та турботу важливо засвідчувати і на словах, і ділом.
• Пам'ятайте: якісна розмова триває не менше 10 хвилин. Говоріть із дитиною особисто або принаймні телефонуйте їй протягом дня. Розпитуйте про важливі для неї речі (душевні переживання, конфлікти в школі, настрої, почуття, емоції);
• Глибоке довірливе спілкування — це свідомий обмін інформацією та емоціями. Співпереживайте дитині. Розказуйте їй про свої емоції та думки;
• Виконуйте свої обіцянки. Обіцяли зателефонувати — телефонуйте, обіцяли допомогти — допоможіть, обіцяли вислухати — вислухайте, обіцяли погратися разом — пограйтеся;
• Запорука взаєморозуміння у спілкуванні — доступність. Говоріть із дитиною зрозумілою для неї мовою;
• Проявляйте несподівані та приємні знаки уваги до своєї дитини. Напишіть смс, надішліть mms, подаруйте диск улюбленого виконавця;
• Пам'ятайте, що Вашу любов та турботу важливо засвідчувати і на словах, і ділом.
Важкі діти в сім’ї
Сьогодні уже можна вважати доведеним, що джерела морального неблагополуччя потрібно шукати перш за все у сімейному вихованні. І це неважко пояснити: в дитинстві і ранньому дитинстві сім'я майже безроздільно формує особистість дитини.
Хороше сімейне виховання має свої унікальні особливості, які дуже ефективно впливають на становлення майбутньої людини і громадянина. Погане ж сімейне виховання майже завжди призводить до непоправних втрат у формуванні потрібних нам людських рис дитини. В таких випадках ніяке, навіть добре організоване суспільне виховання практично не може відновити ці втрати. Ось чому при розв'язанні проблем попередження правопорушень і злочинів неповнолітніх наша увага в першу чергу націлена на сім'ю, на сімейне виховання.
В нормальній сім'ї стосунки між батьками та дітьми формуються на основі любові, духовної єдності та взаєморозуміння. Вони й створюють той неповторний мікроклімат родини, який сприятливо діє на формування особистості дитини і створює необхідну базу для подальшого позитивного впливу на неї правильно організованого суспільного виховання.
Проте в життєвій практиці ми зустрічаємося з окремими випадками, коли сім'я не може вплинути і не впливає позитивно на дитину. Причини цього часом видно, як кажуть, неозброєним оком, а іноді це трапляється ніби й без видимих причин. Та в обох випадках такі сім'ї постачають суспільству педагогічний брак, який потім важко піддається виправленню.
Коли говорити про те, що є особливого в подібних сім'ях, то варто перш за все підкреслити: внутрішньосімейні стосунки в багатьох із них і поведінка батьків не відповідають нашим моральним нормам. Характерною для них є також надзвичайно низька педагогічна культура. Як правило, такі сім'ї прийнято називати неблагополучними.
По-перше, це сім'ї, в яких батьки систематично або дуже часто пиячать. Пиятики здебільшого супроводжуються сварками, бійками, конфліктами між батьками. Адже людина черствіє без ласки. Б'ють, відчувши силу, як правило, ті, кого часто били, коли вони були слабкими. http://nazachot.ru
Дитина може стати важкокерованою з різних причин. Серед них є й такі, які безпосередньо пов'язані з невмінням батьків виховувати або, ще гірше, з попусканням та байдужістю до власних дітей. Як правило, грубість, фізичні покарання, жорстокість у ставленні до членів сім'ї сприяють формуванню подібних рис і такого ж ставлення до людей, які дитину оточують: власне, звідси іноді й бере початок жорстокість у ставленні до тварин та більш слабких однолітків, яку можна зафіксувати в дітей і підлітків з таких сімей.
В окремих випадках сімейних конфліктів і сварок кожен із батьків намагається залучити на свій бік дітей, не гребуючи ніякими засобами. Причому дитина іноді змушена виступати у ролі посередника або судді, до якого апелюють обоє батьків. В подібній ситуації вона поставлена перед необхідністю вибору: кому із батьків віддати перевагу. Це ще більше загострює і без того складну обстановку в сім'ї. У таких сім'ях батьки здебільшого не користуються авторитетом у своїх дітей, не користуються вони авторитетом і у людей, з якими так чи інакше спілкуються.
Такими є найбільш типові моменти побутового устрою і внутрішньосімейних стосунків, які призводять до шкідливого, неправильного формування особистості дитини в подібних сім'ях.
Генеральна лінія розвитку дитини полягає перш за все у спільній діяльності, яку розумно організовують дорослі, коли дитина разом з батьками бере участь в якихось спільних справах, вона засвоює їхній досвід, їхні інтереси, їхнє ставлення до речей, явищ, людей. Лише за таких обставин створюються передумови для духовної близькості між батьками й дітьми, налагоджується взаєморозуміння і виникає природна можливість старшим впливати на молодших, передавати їм свій духовний набуток, коригувати поведінку. Саме така картина характерна для більшості радянських сімей.
У неблагополучних родинах і в дошкільний період, і в перші роки навчання у школі діти внаслідок деяких природних особливостей свого віку в більшій мірі підкоряються вимогам, розпорядженням батьків. З віком поступово і ніби непомітно для необізнаної з педагогікою людини становище починає змінюватися. Духовно розвиваючись, дитина, залишена сама на себе, починає засвоювати життєвий досвід, але не під впливом спілкування з батьками чи особами, що замінюють їх, а частенько під впливом випадкових знайомих, товаришів, а іноді й під впливом осіб, які ведуть паразитичний спосіб життя. Підростаючи і все більше відчужуючись від батьків, він чи вона поступово звикає до надмірної в даному випадку шкідливої самостійності, яка виявляється не лише в максималістських судженнях, надто викривлених і неправильних за своєю суттю, але й також у надмірній-свободі вчинків та дій.
Спроби батьків вплинути старими заходами, як правило, не досягають мети, а ведуть до ще більшого відчуження. Підлітки відчувають загострене почуття дорослості та самостійності, і тому будь-які лобові, прямолінійні вимоги батьків викликають у них опір, бажання довести, що вони уже дорослі і мають право на повну самостійність.
Ситуація відчуженості, як один з найбільш важливих і в той же час прихованих для стороннього ока факторів неблагополуччя сім'ї у найважливішій і найсуттєвішій сфері її діяльності — вихованні дитини, може бути викликана й іншими конкретними причинами, також пов'язаними з низькою педагогічною культурою батьків: нерозумінням батьками своїх обов'язків як вихователів, перебільшеним уявленням про самостійність дитини, егоїстичністю, небажанням займатися вихованням і приділяти належну увагу своїй дитині.
У батьків з неблагополучних родин діти, їхні інтереси, потреби, бажання і все те, що прийнято називати внутрішнім світом дитини, до пори до часу не знаходяться в центрі їхньої уваги, а іноді взагалі випадають з поля зору. Але дуже важливо знати внутрішній світ дитини, розуміти її.
Порівняно часто з явищем відчуження дітей і батьків доводиться зустрічатись у сім'ях неповних, таких, де немає когось із батьків, здебільшого тата. Пояснюється це тим, що в подібних випадках послаблюється сімейний контроль і виховний вплив батьків на дитину. Цього може не трапитись, якщо життя в сім'ї упорядковане, і в ній уже склалися певні традиції, режим і порядок, якщо між дитиною і матір'ю існують контакт і заєморозуміння.
Життєва практика, однак, показує, що досить часто одинока мати не може замінити вплив батька. Переживання, викликані залишенням сім'ї одним із батьків, травмують психіку дитини. Через недостатній життєвий досвід дитина не завжди спроможна дати правильну оцінку тому, що діється навколо, розпад сім'ї викликає у неї образу, невіру в людей, певний скептицизм, переконання, що кожний думає лише про себе, про своє благополуччя. В такій ситуації у її діях легко порушується правильне співвідношення між особистим і громадським — особисте починає переважати, домінувати. У дитини з'являється тенденція протиставляти себе колективу. Виникає сприятливий фон для появи різноманітних конфліктів, і як наслідок — дитина остаточно виходить з-під виховного впливу дорослих, що, як відомо, таїть в собі неприємні наслідки: у сукупності з іншими причинами це може сприяти виникненню педагогічної запущеності.
Слабке спілкування з дорослими членами сім'ї і фактичне випадання з внутрішньосімейних відносин згубно позначаються на дітях. Вони втрачають почуття відповідальності стосовно близьких, не враховують і не бажають враховувати інтереси людей, що оточують їх, перетворюються на запеклих егоїстів, які в ім'я задоволення своїх потреб або просто примх легко йдуть на порушення норм моралі, поведінки і навіть на злочини.
Це відбувається також і тому, що в процесі сімейного виховання у таких дітей не виробляється необхідний для кожної людини моральний імунітет — здатність протистояти поганим впливам, з якими вона може зустрітись і зустрічається в житті. Але моральний імунітет є продуктом тривалого виховного впливу сім'ї. Якщо ж близьких контактів між людьми й батьками не існує, якщо немає доброго прикладу і позитивного впливу батьків — моральний імунітет не виробляється. Саме це спостерігається у деякої частини підлітків-правопорушників із зовні благополучних, але за своєю суттю неблагополучних сімей.
Відсутність позитивного впливу батьків, пристосовництво до норм моралі часто доповнюються у них найрізноманітнішими і чисто випадковими впливами, які хоч і короткочасні, але, накопичуючись, можуть готувати грунт для легкого сприйняття майбутніх поганих впливів.
Щоб цього не трапилось, треба серйозно поліпшити постановку сімейного виховання, і тому в першу чергу слід розв'язати проблему педагогічного всеобучу батьків. «Жодного батька та матері без мінімуму педагогічних знань!» — цей лозунг потрібно всюди втілювати у життя.
Увага суспільства повинна бути спрямована на подолання деяких характерних для сьогоднішнього дня труднощів сімейного виховання. Однією з таких труднощів для багатьох батьків є дефіцит часу. Велика зайнятість на роботі залишає деяким із них дуже мало часу для щоденного глибокого спілкування зі своїми дітьми, які ростуть і поступово стають дорослими. Дефіцит часу призводить до дефіциту спілкування і тому сприяє відчуженню дітей від батьків, втраті взаєморозуміння і, зрештою, може, і навіть дуже суттєво, змінити родинну атмосферу: створити непотрібну і здебільшого шкідливу дистанцію між дітьми й батьками. Наслідки такої ситуації очевидні, бо виховання не терпить ні відокремлення, ні нейтралітету
Як аналізувати дитячий малюнок сім`ї
Ваша дитина може допомогти не тільки знайти, але й знешкодити больові точки сімейних відносин за допомогою звичайного малюнка.
Про це пише видання vospitaj.com.
Попросіть дитину намалювати сім`ю. Поки вона буде малювати, не втручайтеся у сам процес, але стежте за черговістю появи домочадців на папері. Коли малюнок буде готовий, поцікався у малюка, як звуть всіх персонажів його картини і приступай до аналізу.
За черговістю
Послідовність появи членів сім`ї вказує на ставлення до них юного художника. Зазвичай першим діти малюють найулюбленішого або самого значного члена сім`ї. Якщо він забув намалювати когось – це означає, що з цією людиною у дитини натягнуті стосунки. Себе дитина часто зображує в самому центрі – значить вона упевнений в тому, що батьки люблять її. І навпаки, вона відчуває себе покинутою і самотньою, якщо не намалювала себе зовсім.
За складом
Якщо на малюнку у вигляді групової фотографії відсутній один з членів сім`ї, запитайте у дитини, чому вона його забула. Такий неповний портрет – серйозний привід задуматися.
За розміром
Чим більшим авторитетом у дитини користується зображувана людина, тим вище і більше буде її постать. Відсторонені діти малюють себе маленькими, а розпещені можуть не вмістити своє гігантське зображення.
По відстані
Коли в будинку мир і спокій, всі персонажі зображені майже впритул один до одного. Чим ближче малюк малює себе до когось з батьків, тим сильніше його прихильність до цієї людини. Будь-який предмет, намальований між людьми, символізує бар`єр у відносинах між цими членами сім`ї.
За кольором
Все, що подобається дитині, вона розфарбує теплими тонами. Особливу прихильність висловить соковитим, яскравим кольором. Якщо чийсь одяг малюк розфарбував синьоюфарбою, значить, поруч з цією людиною йому комфортно. Якщо зеленим – значить цю людину дитина поважає і вона багато значить для неї. Жовтий означатиме імпульсивність і керівництво до дії, червоний – агресію, чорний колір сигналізує про емоційну неприйнятті когось із родичів.
По частинах тіла
Ретельно промальовані риси обличчя означають любов і значимість батька для дитини. Якщо автор малюнка виділив своє обличчя – це ознака самомилування або підвищеної уваги до своєї зовнішності, але до 4 років такий малюнок можна вважати нормою.
Якщо маленький художник зобразив рот когось із батьків занадто великим, то можливо ця людина робить дитині багато зауважень.
Якщо рота немає або він дуже малий – персонаж у житті приховує свої почуття. Намальовані зуби кажуть про агресію.
Персонажі з великими очима відчувають страх, а з маленькими – щось приховують.
Довгі руки, як і повна їх відсутність, означають, що ця людина дуже владна і психологічно тисне на дитину. Короткі руки видають внутрішню слабкість. А якщо дитина намалювала себе з піднятими вгору руками, вона бажає самоствердитися в сім`ї, їй не вистачає уваги.
Ваша дитина може допомогти не тільки знайти, але й знешкодити больові точки сімейних відносин.
Якщо ви заплуталися в тлумаченні шедевра своєї дитини, то просто переверніть аркуш паперу і пройдіть з ним тест на тему «Сім`я, яку я хочу». Попросіть малюка намалювати сім`ю його мрії, і ви побачите, чого не вистачає кожному з вас, щоб бути щасливим і дарувати любов близьким.
Немає коментарів:
Дописати коментар